Via (viaaaa) wrote,
Via
viaaaa

Подробиці про "відкриття" ідола

Відкриття пам'ятника кату українського народу напередодні Роковин Голодомору - надзвичайно цинічний факт. Звісно, що залишити це безкарним було просто неможливо.
Напередодні я з сином закупали петарди та наливали у яєчну шкаралупу масляну фарбу, заклеюючи скотчем - готувалися.
Десь о 10-й ранку стало зрозуміло, що докинути до комуняк ані петарди, ані яйца з фарбою ми не зможемо - велика відстань, безліч міліції, купа автозаків і мікроавтобусів рядами вздовж бульвару Шевченка - все то було не на нашу користь. Кілька хлопців з Тризубу взяли яєць з фарбою - кинули їх по натовпу комуняк з вікна маршрутки, шо якраз там проїздить повз памятник ідолу.
О 12-й годині до наших скандуючих "Комуняку - на гілляку" лав прибігла Олена Білозерська - повідомила, що затримано Ігора Лісодіда та Григорія Тихого, які залили червоною фарбою весь постамент пам'ятника. Як з'ясувалося потім до кінця дня, за це чоловіків-патріотів завалили на землю і били із страшенною люттю комуняки - Тихому зламали перенісся, Лісодіду - ребра, обидва мають купу гематом на обличчях, їх забрали до відділку міліції - і звідти розвезли по лікарнях.
Звісно, почувши про те, що наших людей затримано, ми одразу рушили до Шевченківського РОВД на Прорізній - і там стирчали години три, доки їх не випустили. По дорозі до РОВД була невеличка зупинка біля Київради - Микола Коханівський виголосив про зневагу до Київради, а потому жбурнув яйце з фарбою - влучив височенько, у стіну десь на рівні третього поверху.
На початку вулиці Прорізної трапилося кілька бігбордів з рекламою Симоненка - то я люто закидала їх яйцями з фарбою, один міліціонер підбіг затримувати - на нього накинулася купа українців, докоряли ментів і відбили мене :)
Під РОВД ми довго чекали звільнення Тихого та Лісодіда, коли вивозили швидкою Тихого - перегородили дорогу і змусили відкрити двері швидкої - перевсядчитися, кого саме вивозять і у якому стані. Купа фоток є у ЖЖ Білозерської:
http://bilozerska.livejournal.com/195358.html#cutid1
Трошки згодом вийшов і Ігор Лісодід - хто не знає, він є голова Оргкомітету Міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства, який ми зорганізували ще три роки тому. Він над силу сказав кілька речень для громади і також сів до машини швидкої допомоги, його повезли у другу лікарню.
Окремо зазаначу - жодний комуняка затриманий не був :(
Страшенно люта від побаченого, я із кількома молодими хлопцями і сином Віталіком хутко повернулися на Бесарабку, скоригували план дій, дочекалися Олену Білозерську - аби здалеку фотографувала, а одночасно і побачила під памятником Странника (Ігора Гурчика), який дуже вчасно там опинився.
Ми з сином понабирали у руки яєць з фарбою і побігли через дорогу - якомога ближче, жбурляли ті яйця - з перемінним успіхом, я влучила лише раз, а далі мене вже почали шарпати комуняки - а син гарно поцілив на висоті трійко разів, на щойно помитому від вранішньої червоної фарби постаменті розпливлися великі свіжі рожеві плями фарби.
На мене накинулося купа комуняк одразу - я ще продовжувала кидати яйця з фарбою, але вони летіли низько, потрапляли в комуняк і міліціянтів, ззаду дядько обхопив мене за плечі, інша комуняцька потвора вчепилася у волосся, а ще один посіпака прибіг із пластиковим стаканом чаю - і плюхнув мені в обличчя. Хтось видирав у мене решту яєць із рук - і вони подушилися, одночасно мене і дядка, що мене тримав ззаду, звалили з ніг - і я, аби щонайшвидше схопитися на ноги, ухопила за рукав міліціонера, що тільки-но наблизився - всі навколо були заляпані фарбою, вирувала бійка, одного випадкового фотографа, що почав мене захищати - також почали бити і затримали. Трошки далі затримували мого сина - заломали йому руки, кинули на бетонний парапет, міліціянти волали, що знову ця клята фарба всюди - мало не кожного з них на мундирах, на памятнику, на фото видно - і в мене на волоссі. Проте попри гвалт душа раділа - ми не дали комунякам жодного перепочинку, вони знову почали викликати бригаду для зчищування фарби.
Міліціонери посадили нас втрьох в дуже тісний автозак - ніколи не знала, що там такий крихітний простір, і відвезли у те саме РОВД на Прорізній, звідки ми годину назад визволяли Тихого і Лісодіда.
Міліція була доволі чемна, понаписували протоколів, довго сперечалися - чи везти нас у відділок на Герцена - бо син неповнолітній, то треба тільки там оформлювати, але тут сталося у нагоді те, що я-затримана є одночасно і мамою затриманого сина - попідписувала папери, що у моїй присутності син свідчив. Весь цей час в мене безперервно дзвонив телефон - від адвоката, від людей із "Свободи", КУНу, альянсу Майдан, з Тернополя і Дніпропетровська, від людей, які знали про наше затримання, всі питалися, чи потрібно їхати на Прорізну негайно - заспокоювала , що нас мають таки випустити.
Зфотографували у фас та профіль - при цьому пожартувавши, що затримані у крові в них бувають. а у фарбі ще не було, взяли підписку, що за потреби ми з'явимося за викликом міліції до РОВД або суду - і відпустили.
Дякую всім побратимам і посестрам за допомогу і підтримку. Україна буде вільна - у цьому жодного сумніву, а до ката ми ще й завтра навідаємося, буде їм непереливки.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 20 comments